11.4.7. МИРОВА УГОДА - Фінанси підприємств


^ 11.4.7. МИРОВА УГОДА
Поряд із можливістю участі кредиторів у санації боржника поза провадженням справи про банкрутство, у законодавствах багатьох країн передбачено можливу участь кредиторів у фінансовому оздоровленні неспроможного підприємства в процесі провадження справи
укладенням мирової угоди. Укладання мирової угоди передбачене статтею 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Мирова угода - це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Угода укладається переважно в тих випадках, коли боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності та з власної ініціативи звертається із заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про своє банкрутство. У даному разі, як уже було сказано, боржник розраховує укласти мирову угоду з метою виграти час, необхідний для проведення санації підприємства.
Разом із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможний боржник подає до арбітражного суду проект мирової угоди, список усіх кредиторів та дебіторів із визначенням сум заборгованості, баланс та інші документи, які свідчать про фінансове та майнове становище боржника. У проекті мирової угоди викладаються пропозиції боржника за такими позиціями:
* форма платіжних поступок кредиторів (списання чи пролонгація);
* бажаний період пролонгації заборгованості;
* бажана сума списання боргу;
* обсяг (квота) початкового погашення заборгованості.
Згідно з вітчизняним законодавством мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство. Вона може стосуватися лише вимог, забезпечених заставою та другої та наступних черг кредиторів.
Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів. Воно вважається ухваленим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Дуже важливо, що для осіб, які не дали згоди на укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для тих. хто угоду підтримав.
Рішення про укладення мирової угоди підписують: від імені боржника - керівник чи арбітражний керуючий (керуючий санацією, ліквідатор), від імені кредиторів - голова комітету кредиторів.
Угода укладається в письмовій формі і підлягає затвердженню арбітражним судом. З цією метою арбітражний керуючий протягом п'яти днів від дня укладення мирової угоди повинен подати до арбітражного суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви додаються такі документи:
1. Текст мирової угоди.
2. Протокол засідання комітету кредиторів, на якому було ухвалене рішення про укладення мирової угоди.
3. Список кредиторів.
4. Зобов'язання боржника щодо відшкодування всіх першочергових витрат.
5. Письмові заперечення кредиторів, які не голосували на підтримку мирової угоди.
Виділяють дві основні форми поступок кредиторів, які можна передбачити в мировій угоді:
* мораторій;
* списання частини заборгованості.
Як правило, у мирових угодах комбінуються як мораторій, так і списання заборгованості. У законодавствах деяких країн визначається мінімальна частка заборгованості, яку боржник повинен погасити, що є обов'язковою умовою для затвердження мирової угоди арбітражним судом. Розмір цієї частки може залежати від строку пролонгації заборгованості. Наприклад, у Німеччині мінімальна частка становить 35% загальної суми заборгованості, якщо пролонгація не перевищує 12 місяців; 40% - якщо виплата заборгованості відкладається на довший період. Вітчизняне законодавство таких обмежень не встановлює. Це є компетенцією комітету кредиторів.
З формального боку, з дня затвердження арбітражним судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), однак комітет кредиторів може покласти на арбітражного керуючого функції нагляду за виконанням мирової угоди. Під час дії мирової угоди, арбітражний керуючий не має права розпоряджатися майном боржника. Він лише контролює ефективність його використання. З цією метою керуючий може, наприклад, вимагати, щоб усі грошові розрахунки підприємства проводились через спеціальний рахунок, рух коштів на якому він міг би перевіряти.
У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання, вимоги кредиторів у незадоволеній до цього часу їхній частині відновлюються в повному обсязі. Крім того, затвердження мирової угоди є підставою для припинення справи про банкрутство, а визнання мирової угоди недійсною-для відновлення провадження справи.
Мирова угода щодо відстрочення сплати платежів у бюджет та цільові позабюджетні фонди укладається відповідно до вимог податкового законодавства. Державні органи можуть погодитися на відстрочення частини вимог, якщо внаслідок такої поступки підприємство відновить свою господарську діяльність і матиме змогу сплачувати наступні обов'язкові платежі на користь держави.

^ 11.4.8. САНАЦІЯ ШЛЯХОМ РЕОРГАНІЗАЦІЇ (РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ)
Одним із інструментів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації.
Реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Керуючись даним визначенням, можна "розмежувати" поняття "реструктуризація підприємства" та "реорганізація". Поняття "реструктуризація" є ширшим, оскільки включає (поряд з іншими) і заходи, спрямовані на реорганізацію підприємства. Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми організації бізнесу.
У літературних джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, залежно від характеру заходів, які застосовуються, виділяють такі форми реструктуризації:
1. Реструктуризація виробництва.
2. Реструктуризація активів.
3. Фінансова реструктуризація.
4. Корпоративна реструктуризація (реорганізація).
Реструктуризація виробництва передбачає зміни в організаційній та виробничо-господарській сфері підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності. У рамках цього виду реструктуризації можуть здійснюватися такі заходи:
* зміна керівництва підприємства;
* запровадження нових, прогресивних форм та методів управління;
* диверсифікація асортименту продукції;
* поліпшення якості продукції;
* підвищення ефективності маркетингу;
* зменшення витрат на виробництво;
* скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.
Реструктуризація активів включає заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу. Порядок та форми реструктуризації активів було детально проаналізовано в підрозділі 11.3.2. До основних заходів щодо реструктуризації активів слід віднести такі:
* продаж частини основних фондів;
* продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;
* продаж окремих підрозділів підприємства;
* зворотний лізинг;
* реалізація окремих видів фінансових вкладень;
* рефінансування дебіторської заборгованості.
Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури та розмірів власного й позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації можна віднести такі:
* реструктуризація кредиторської заборгованості;
* одержання додаткових кредитів;
* збільшення статутного фонду;
* заморожування інвестиційних вкладень.
Зазначимо, що фінансова реструктуризація має обов'язково супроводжуватися реструктуризацією виробництва, в іншому разі заходи з поліпшення ситуації з фінансуванням можуть лише відстрочити ліквідацію підприємства.
Найбільш складним видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Корпоративна реструктуризація пов'язана з реорганізацією підприємства, її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу. До заходів, які вживаються в рамках корпоративної реструктуризації, можна віднести такі:
* часткова або повна приватизація;
* поділ великих підприємств на частини;
* виокремлення із великих підприємств окремих підрозділів;
* виокремлення об'єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів;
* приєднання до інших, більш потужних підприємств чи злиття з ними.
За формальними ознаками розрізняють такі три види реорганізації (рис. 11.13):
1. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання).
2. Реорганізація, спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виокремлення).
3. Реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення).

У разі реорганізації підприємства слід ураховувати низку законодавчих передумов та вимог, а саме:
* порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб'єктів господарювання;
* вимоги антимонопольного законодавства;
* вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо;
* порядок емісії акцій (у разі реорганізації AT);
* можливі екологічні, демографічні та інші наслідки.
Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, повинна здійснюватися з дотриманням вимог щодо переведення боргу, зокрема:
а) переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;
б) новий боржник є правомочним висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин між кредитором і первісним боржником;
в) порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не дав згоди відповідати за нового боржника;
г) уступка вимоги і переведення боргу ґрунтуються на угоді, укладеній у простій письмовій формі.
Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємства, що перебуває в кризі, з урахуванням усіх головних характеристик діяльності даної юридичної особи. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства та про доцільність його реорганізації. Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладені в основу плану реструктуризації. В плані слід відобразити переваги вибраних організаційних форм та методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги одержить підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.

^ 11.4.9. ПРИХОВАНЕ, ФІКТИВНЕ ТА ЗУМИСНЕ БАНКРУТСТВО
У практиці господарювання досить часто можна зіткнутися з підприємствами, які фактично є фінансово-неспроможними, однак, з певних мотивів приховують цю обставину. В даному випадку можна говорити про наявність прихованого банкрутства. З іншого боку, ряд суб'єктів господарювання, переслідуючи певні цілі, можуть зумисне оголосити себе банкрутами, не будучи такими. При цьому має місце фіктивне банкрутство. Для багатьох державних підприємств характерною є ситуація, коли службові особи зловмисно або за своєї халатності доводять суб'єкт господарювання до фінансової кризи та до банкрутства. Для запобігання вказаних негативних проявів Кримінальним кодексом України встановлено покарання, якщо підприємці чи відповідальні службові особи вдаються до них.
Приховане банкрутство: навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам, карається позбавленням волі на строк до 2 років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права займатися певною діяльністю протягом 5 років.
Об'єктивно факт приховання банкрутства визначається такими двома ознаками:
- надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника;
- причинний зв'язок між подачею таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор.
Мотиви та цілі приховання банкрутства:
- надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фінансових зобов'язань особами, які, у свою чергу, є боржниками даної особи,
- спроба одержати банківський кредит для покриття заборгованості чи привласнення одержаних коштів з наступною ліквідацією підприємства,
- прагнення отримати вигідне замовлення на виробництво товарів, робіт, послуг від держави чи інших замовників і т.д.
Суб'єктами прихованого банкрутства можуть бути засновники підприємства, власники, посадові особи.
Мінімальне стягнення у разі виявлення факту прихованого банкрутства застосовується:
* якщо прихована фінансова неспроможність є наслідком банкрутства іншої юридичної особи або настала внаслідок порушення законодавства контрагентами (монополізація ринку цін, недобросовісна конкуренція, махінації з фінансовими ресурсами);
* якщо вона є наслідком дії форс-мажорних обставин.
Максимальні санкції застосовуються, якщо фінансова неспроможність є наслідком невміння вести ефективну фінансово-господарську діяльність, недостатньої кваліфікації керівництва, недбалості, крадіжок, різного роду зловживань, прорахунків щодо оцінки ринків збуту і т.д.
У цьому контексті можна згадати дуже цікаві принципи врегулювання суперечок між кредитором і боржником з "Руської Правди" Ярослава (перша систематизована кодифікація права Київської Русі). Там, зокрема, зазначено, "коли банкрутство купця станеться через нещасливу пригоду, а не через його недбальство, тобто коли потоне корабель, або пропаде товар під час війни, або від вогню, то кредитори не можуть жадати конкурсу негайно - не можуть взяти його в неволю чи продати: купцеві дається право сплачувати свої борги частками, бо шкода від Бога, а він сам не винен; коли ж він позбавиться свого майна внаслідок пияцтва, або залізши в карні справи, або взагалі знищить його своєю непорадністю, то він віддається на волю кредиторів - вони можуть йому дати "прольонгату" або негайно його продати разом з усім майном".
Фіктивним банкрутством можна назвати ситуацію, коли підприємство фактично не є банкрутом, однак запевняє про свою фінансову неспроможність. У зв'язку з цим Кримінальним кодексом передбачено, що явно неправдива заява громадянина - засновника або власника підприємства, а також посадової особи даного підприємства про фінансову неспроможність виконання зобов'язань перед кредиторами та бюджетом карається штрафом від 300 до 500 мінімальних зарплат з позбавленням права займатися даною діяльністю до 5 років. Ті самі дії, якщо вони завдали великого матеріального збитку кредиторам або державі, караються позбавленням волі до З років з конфіскацією майна.
Великий матеріальний збиток - це збиток, який перевищує в 50 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму. Збиток виникає внаслідок неповернення боргів, несплати відсотків та податків.
Цілі повідомлення неправдивої інформації можуть бути різними:
* порушення справи про банкрутство чи санація підприємства в рамках провалення справи про банкрутство,
* ліквідація, реорганізація чи приватизація підприємства з метою приховання незаконного витрачання коштів,
* надання недостовірних даних аудитору з метою одержання необ'єктивного висновку про фінансовий стан підприємства.
Доведення до банкрутства. Новим законодавством про банкрутство запроваджене положення про відповідальність за умисне банкрутство. Умисне банкрутство - це умисне доведення суб'єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності через здійснення з корисливих мотивів власником або посадовою особою підприємства протиправних дій або через невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов'язків, що завдало істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів.
Умисне доведення до банкрутства, якщо це завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або правам та інтересам кредиторів, що охороняються законом, - карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність на строк до 5-ти років. Ті самі дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, - караються позбавленням волі на строк до 5 років з конфіскацією майна.
На ці та інші фактори й обставини слід звертати увагу власникам та фінансовим службам вітчизняних підприємств під час провадження фінансово-господарської діяльності.
^ ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ 11
ТЕСТ 1. До головних факторів, що зумовлюють стратегічну кризу на підприємстві, слід віднести такі:
1. Дефіцити в організаційній структурі.
2. Незадовільну структуру капіталу.
3. Зайві виробничі потужності.
4. Незадовільну роботу з кредиторами.
5. Низький рівень контролювання якості.
ТЕСТ 2. Санація підприємства - це :
1. Надання підприємству зовнішньої фінансової допомоги.
2. Задоволення вимог кредиторів та виконання зобов'язань перед бюджетом.
3. Сукупність усіх заходів, які здатні забезпечити фінансове оздоровлення підприємства.
4. Те саме, що й реструктуризація.
5. Система заходів фінансового характеру.
ТЕСТ 3. Фінансова санація включає:
1. Рефінансування дебіторської заборгованості.
2. Призначення тимчасової адміністрації;
3. Реалізацію соціального плану.
4. Реструктуризацію заборгованості.
5. Технічне переобладнання виробництва.
ТЕСТ 4. До функціональних завдань менеджменту санації відносять такі:
1. Проведення санаційного аудиту.
2. Організація реалізації проекту санації.
3. Розробка санаційної концепції.
4. Пошук альтернатив.
5. Організація контролю за виконанням проекту санації.
ТЕСТ 5. Модель проведення санації підприємства включає...
1. Причинно-наслідковий аналіз фінансової кризи.
2. Оголошення підприємства банкрутом.
3. Формування санаційної стратегії.
4. Рішення арбітражного суду про проведення санації.
5. Внесення до реєстру неплатоспроможних підприємств.
ТЕСТ 6. Основною метою санаційного аудиту є:
1. Визначення достовірності звітності підприємства, її повноти й відповідності чинному законодавству.
2. Формування висновків щодо реального фінансового стану підприємства.
3. Оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявної санаційної концепції.
4. Розробка санаційної концепції підприємства.
5. Визначення повноти та правильності нарахування та сплати податкових платежів у бюджет.
ТЕСТ 7. Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, можуть бути:
1. Позикодавець (наприклад, банківський консорціум), - якщо вирішується питання про надання санаційного кредиту.
2. Підприємство-боржник - якщо воно виходить з пропозицією про укладання мирової угоди та проведення санації в ході провадження справи про банкрутство.
3. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - у разі емісії цінних паперів.
4. Потенційний санатор, якщо вирішується питання про санацію підприємства через його реорганізацію (злиття, приєднання).
5. Консалтингова фірма - у разі розробки плану санації.
ТЕСТ 8. Під час аналізу виробничо-господарської діяльності аудитор проводить таку роботу:
1. Аналізує структуру позичкового капіталу.
2. Розраховує показники ліквідності та платоспроможності.
3. Аналізує склад витрат на виробництво.
4. Аналізує рух основних фондів та амортизаційних відрахувань.
5. Оцінює показники праці.
ТЕСТ 9. До головних показників, які характеризують структуру капіталу та фінансову незалежність підприємства, відносять:
1. Показник фінансового левериджу.
2. Показник абсолютної ліквідності.
3. Коефіцієнт покриття.
4. Коефіцієнт автономії.
5. Коефіцієнт фінансової стабільності.
ТЕСТ 10. Підприємство вважатиметься неплатоспроможним...
1. Якщо наявних активів у ліквідній формі недостатньо для задоволення в установлений строк вимог, пред'явлених до підприємства кредиторами.
2. Якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності є меншим за 0,2.
3. Якщо коефіцієнт покриття дорівнює 1.
4. За надто низького значення показника фінансового лівериджу.
5. За наявності в арбітражному суді позову кредиторів.
ТЕСТ 11. Показник Cash-Flow характеризує...
1. Величину чистих грошових потоків, які залишаються в розпорядженні підприємства.
2. Величину чистого прибутку підприємства.
3. Величину вхідних грошових потоків підприємства.
4. Обсяг реалізації продукції.
5. Величину чистого прибутку та амортизацію.
ТЕСТ 12. Для діагностики сильних та слабких місць на підприємстві, потенційних ризиків та додаткових шансів використовуються такі методи:
1. СОФТ-аналіз.
2. Бенчмаркінг.
3. Нуль-базис бюджетування.
4. Вартісний аналіз

.
5. СВОТ-аналіз.
ТЕСТ 13. Основний зміст реорганізації полягає в...
1. Повній або частковій зміні власника статутного фонду - юридичної особи.
2. Перереєстрації підприємства.
3. Зміні організаційно-правової форми організації бізнесу.
4. Зміні розміру статутного фонду.
5. Зміні складу засновників.
ТЕСТ 14. До заходів щодо фінансової реструктуризації можна віднести такі:
1. Реструктуризація заборгованості перед кредиторами.
2. Злиття підприємств.
3. Ліквідація підприємства.
4. Збільшення статутного фонду.
5. Заморожування інвестиційних вкладень.
ТЕСТ 15. З моменту визнання боржника банкрутом ...
1. Припиняється підприємницька діяльність банкрута.
2. Ухвалюється постанова про реорганізацію (ліквідацію) юридичної особи - банкрута.
3. Приймається ухвала про санацію підприємства.
4. Вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов'язань банкрута.
5. Припиняється нарахування пені та відсотків на всі види боргових зобов'язань банкрута.
ТЕСТ 16. Необхідність перереєстрації підприємства виникає, якщо реструктуризація підприємства призводить до змін:
1. Організаційно-правової форми.
2. Місцезнаходження підприємства.
3. Форми власності.
4. Розмірів статутного фонду.
5. Назви юридичної особи.
ТЕСТ 17. У разі реорганізації боржника злиттям або приєднанням його до іншого, більш стійкого підприємства...
1. Бухгалтерські баланси обох підприємств консолідуються.
2. Заборгованість підприємства-боржника покривається колишніми власниками його корпоративних прав.
3. Підприємство-боржник виключається з державного реєстру та втрачає свій юридичний статус.
4. Борги боржника визнаються безнадійними.
5. Усі майнові права та обов'язки обох підприємств переходять до юридичної особи, яка виникла в результаті злиття (приєднання).
ТЕСТ 18. Вимоги до умов переведення боргу за реорганізації підприємства полягають у такому:
1. Переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора.
2. Переведення боргу на іншу особу допускається без згоди кредитора.
3. Новий боржник є правомочним висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин між кредитором і первісним боржником.
4. Порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не дав згоди відповідати за нового боржника.
5. Уступка вимоги і переведення боргу грунтуються на угоді, укладеній у простій письмовій формі.
ТЕСТ 19. Якщо претензію визнано повністю або частково, однак не повідомлено про переказ визнаної суми, то заявник претензії може:
1. Звернутися до відповідача з повторною претензією.
2. Звернутися до арбітражного суду з позовом про вирішення господарського спору.
3. Після закінчення 20 днів від дня одержання відповіді пред'явити до банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми.
4. Провести звірку заборгованості.
5. Звернутися до арбітражного суду з позовом про оголошення боржника банкрутом.
ТЕСТ 20. Справу про банкрутство підприємства може бути порушено, якщо:
1. Надійшла спільна заява кредиторів боржника.
2. Надійшла письмова заява потенційного санатора.
3. Надійшла письмова заява боржника щодо його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності.
4. Боржник не визнає претензії про відшкодування заборгованості.
5. Боржник не повернув банківського кредиту в обумовлений термін.
ТЕСТ 21. У ході провадження справи про банкрутство арбітражний суд може застосувати до боржника такі процедури:
1. Реорганізаційні.
2. Ліквідаційні.
3. Мирову угоду.
4. Внесення до реєстру неплатоспроможних підприємств.
5. Оголошення підприємства неплатоспроможним.
ТЕСТ 22. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи із заявою щодо порушення справи про своє банкрутство в таких випадках:
1. Якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.
2. Якщо податкові органи припинили операції за всіма банківськими рахунками боржника.
3. Якщо за ліквідації підприємства-боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства боржник не матиме можливості задовольнити грошові вимоги кредиторів у повному обсязі.
4. Якщо розрахунковий документ щодо стягнення заборгованості з боржника потрапляє до картотеки.
5. За наявності ефективної концепції санації та браком часу для її реалізації.
ТЕСТ 23. У проекті мирової угоди даються пропозиції боржника за такими позиціями:
1. Форма платіжних поступок кредиторів.
2. Бажаний період пролонгації заборгованості.
3. Бажана сума списання заборгованості за платежами до бюджету.
4. Обсяг початкового погашення заборгованості.
5. Сума необхідного санаційного кредиту.
ТЕСТ 2 4. Мирова угода в процесі провадження справи про банкрутство - це...
1. Угода між боржником і сенатором про переведення боргу.
2. Угода між боржником і кредиторами щодо відстрочення сплати належних кредиторам боргів.
3. Угода між санатором та арбітражним судом про проведення фінансового оздоровлення боржника.
4. Угода між санатррами щодо розподілу їхніх прав та обов'язків у процесі санації фінансово-неспроможного підприємства.
5. Угода між боржником і арбітражним судом про відстрочення початку провадження справи про банкрутство.
ТЕСТ 25. Мирову угоду, укладену в ході провадження справи про банкрутство, може бути розірвано в таких випадках:
1. Невиконання умов мирової угоди боржником.
2. Якщо боржник подав недостовірні відомості про свій фінансово-майновий стан.
3. За браком осіб, які бажають взяти участь у санації боржника.
4. За здійснення боржником заходів, які завдають збитків правам та законним інтересам кредиторів;
5. Якщо боржнику відмовлено в одержанні нових кредитів.



2719244150128134.html
2719298371246862.html
2719467257394555.html
2719604731247915.html
2719689133319938.html